О Вінниця ти дивовижне місто
Таке привітне затишне своє
Виблискуєш в неоновім намисті
Коли осіння злива виграє.
Коли остання крапля позолоти
Сковзне по шпилю у самотній сквер
Та й ті старі посуплені ворота
Осяє сяйвом з біло сніжних сфер
Тоді остання ялинкова гілка
Одягне свій осріблений наряд
Та й та невтішна механічна стрілка
Окреслить свій червоний циферблат
Запалить ніч в промінні пурпуровім
Яскравим світлом райдужні вогні
Проллються міддю сльози кольорові
На тихий Буг на дзеркало душі
Десь задзвенить замріяний трамвайчик
Бо він прямує поспіхом в депо
Ковзне по рейкам полохливий зайчик
Мов білі титри по німім кіно.
Нап’ється мить із неба одкровення
Ніч затанцює в вихорі вогнів
А ранок знов окрилений натхненням
Торкне по струнах теплих щирих слів
Ви так гарно і майстерно описали, що я ніби побувала у Вінниці в гостях!!! 
Неймовірна краса!!! 
