Люблю недільні тихі ранки,
Коли не треба поспішати,
А трішки пофантазувати
Чи навіть солодко дрімати.
Укрившись спокоєм святковим,
Плетучи павутини легкі
Із неквапливих тороків.
Глянь : светр є вже кольоровий !
І сонце ясне, мов клубок,
Проміння нитки розкидає,
Неначе щиро промовляє :
"Все буде якось, може й ОК".
Сьогодні гарно відпочинеш,
Бо завтра знову працювати.
Дозволь себе не витрачати
Та й не помітиш як розквітнеш
Восьмим чудом в сьомій днині -
Простіше новим сотворінням
З небесного боговоління,
Що змилосердилося нині.
Чудові думки пане Романе! 
Хай збуваються всі мрії! 
