Світлій пам‘яті
Анатолія Золотухіна
Окіл іще доволі диваків…
Про космос все один леліє мрії,
нейтрино інший протягом років
руками запустити прагне в дію…
«Зелений світ» для нього не бастард,
бо кожен день: «сьогодні – як востаннє»!
Гіпаніс і Ташлик, і Бузький гард –
відомі віхи гідного зростання.
В усьому потаємний бачив сенс:
у Пушкіна і Даля, древнім «Слові…»
Апокрифів дослідження процес
у ньому вирував невипадково.
Сенсація «Гомер – то наш земляк»
із часом стала не така й химерна…
Під гомеричний сміх, неабияк,
уперто сіяв українства зерна.
Надію мав – зійдуть колись вони,
заколоситься українське поле
і згинуть ниці діти сатани,
і стане люд у оріянське коло!
20-23.11.21
