Поцілунок... І все... Ми не маємо більше образ...
Ми не маємо більше німих недолугих докорів,
Що сплелись із домислень, несказаних речень і фраз,
Що складались із тихих чужих та дурних наговорів...
Подих в подих взаємний - і світ цю межу перетнув, -
Тихий світ, що зненацька родився-створився між нами.
Спиш ти поряд, мов Янгол, і я мимоволі зітхнув:
Як чарівно із Мрією власною жити роками.
Як чарівно, що Щастя маленьке між нами лежить,
Щиро й радо регоче, на тебе, доречі так схожа.
Тихо радісний спокій наповнює кожную мить,
І думки вже не ті, і майбутнє лиш мрійно тривожить.
