Відчиняються вікна, закриваються двері
Впускаючи сонце - не випускаєм з оселі
Відіб'ється на лиці знак сонця золотого
Розіл'ється теплим сміхом на постелі.
Відкинуть тіні у реальність
Складочки, що позалишали
Додасть оманливу контрастність
Дерево що в цьому залі
На вибір "два" або "один"
Залишитись в тіні, залишитись в течії годин,
В матриці смаків та молитися стіні.
Або глянути щиро на сонце
Стати безсмертним промінням його.
Помирати в могутності жару не конче,
Не факт що й зігріє тепло.
Ти будь безрпристрасним продовженням сонця,
продовжуй по світу,
Влучно світити, неси правдиву цю звістку
Накопичуй яскравість, наноси на реальність,
Ти падай на стелі, будинки, людей,
Маківки людей. В пітьмі цих кварталів
Вибухни сміхом на лицях людей,
Взірвись в головах кривих інтегралів,
Підриваючи страх, ненависть до площадей,
Старі обгортки болі, крихкі фундаменти,
Спалахнуть кіпи зацвілих ідей.
І в самій темній глуші ночей
Ти будеш феніксом палати
Знаком сонця будеш грати
Простий, могутній прометей
