Пригріло сонце золоте,
Приємне, лагідне, весняне:
«Будь ласка, досить вже смертей,
Хай довгожданий мир настане!»
Летять молитви у блакить,
Нудьгує поле за сівбою,
А Україні смерть болить –
Втомилась від біди страшної…
Чи заслужили ми хіба
Пожежу, що навкруг куриться?
Майно, що за життя надбав,
Рівняє із землею вбивця.
Армагеддон цей сотворив,
Не маючи в душі святого:
В руїнах, згарищах двори,
Невинні душі йдуть до Бога…
Снарядом тишу розтинав
Підступний «брат», що в спину вдарив –
Воронки, міни, де зерна
Повинні сходити гектари,
Будь ласка, Боже, зупини,
Наругу, зло в селі та місті,
Звільни нас, грішних, від війни,
Хай із зеленим першим листям
Живими вернуться сини,
Заграє сонце променисте,
Про спокій, мир з височини
Надійдуть в Україну вісті.
Ми палко віримо у те,
Що не здолати землю рідну,
Хто ж зазіхає на святе –
Той в небуття зійде безслідно,
А український лан і степ,
В любові сонячній розквітнуть –
вся Україна розцвіте!
Будь ласка, досить вже смертей...
Не знали ми насправді,
Про спалахи війни.
Коли вбивають гади,
Будьте прокляті ви,
Страшно і боляче... Смерть ворожим окупантам а нам миру і безпеки! СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА! Творчість натхнення та віри у завтрашній день, дорога Маринко!
Тримаймося... дякую, пані Валентино! Мирного неба! 
