За біль, за смерть, за страх, що з неба,
Ми не пробачимо тобі,
То ти наш «брат»? А звати треба:
- Фашист новітній на Землі!
Ми не пробачим смерть дитини,
Жах, розпач, сльози матерів…
Суть ваша звіра, не людини,
З породи орків ви й катів.
Просякле кров’ю ваше «братство»
Весь світ побачив в цій війні,
Все православ’я: святотатство -
Втопили в «братській» ви крові.
Ваш путін – чорт, вилупок з пекла,
Людське не відомо йому,
Брехня-отрута з нього цвірка,
А ви радієте тому!
Де ваші гідні божі душі?
Чому на очах пелена?
Невже «страна» так низько впала,
Що Бог помер, його нема!
Що з вами стало, росіяни!?
Чому в серцях ваших пу...-…йло?
Засіло, та створило рани
Смердючі, як пекельне зло!
Отямтесь, врешті, ви же люди!
Стряхніть оману, злість, брехню,
Правду вдихніть на повні груди,
Христос усім сказав: Люблю!
Щиро дякую за Ваш чуйний відгук Коли в житті щось "чіпляє за живе" і проймає до глибини душі, тоді віднаходяться і слова, і ритм, і рима. Така вже справжня сутність творчості.
Коли в житті щось "чіпляє за живе" і проймає до глибини душі, тоді віднаходяться і слова, і ритм, і рима. Така вже справжня сутність творчості.
