Як тобі спиться, російська «мати»,
Знаючи, що твій син став катом,
Пішов у мирну країну дітей убивати,
Міста трощити вогненним градом?
Ти спиш до ранньої зорі,
Спокійно бачиш кольорові сни,
Продавши сина за рублі…
Не відчуваєш ти вини?
Навіщо звертаюсь я до тебе?
Щоб пробудити совість, яка спить!
Спитаю в тебе, наче в себе:
«Невже серденько не болить?»
Замість серця треба мати камінь,
Щоб все це горе пережить.
Вірю, що зійде сонця ясний промінь
І УКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР БУДЕ ВІЧНО МАЙОРІТЬ!
