Ріднесенька! 2019 рік розпочався з проливних дощів. Вони
йшли майже два місяці. А в літні місяці стояла спека до 35
градусів. Я постійно навідував місце Твого вічного спочинку і
згадував, як Ти, провідуючи свого батька і брата Славка та
проходячи попри те місце, де Ти нині лежиш, сказала: «Дивись,
Володю, яке гарне місце». Я відповів: «Вірочко, що Ти говориш,
ще щось собі накаркаєш». Так і сталося. Бог поміг Тобі бути на
тому місці, яке Ти собі вибрала.
Спекотне літо видалося знов,
Нема дощу, пов’янули всі квіти:
По телебаченню стільки розмов
Про нестандартне і нестерпне літо…
Синоптики передають дощі,
А ті обходять місто стороною.
І згадуються дощові ті дні,
Які лиш сум несли недавньою весною.
Приходив я до Тебе увесь час,
До стели ніжно притулявсь щокою,
І в пам’яті з’являлось все про нас –
Як йшли до батька ми завжди з Тобою.
Ти місце вибрала собі сама,
Змахнувши враз тремтячою рукою.
Тепер лежиш під плитою одна,
Лише на фото, що на стелі, я з Тобою.
Ти в пам’яті зосталась назавжди:
Усміхнена, з іскринкою в очах.
Ні дощ, ні сонце не зітре сліди,
Що залишаються у полум’ї, в свічах.
Здоров'я Вам і творчого натхнення. 
