Я знав, господарю: повернешся – не зрадиш,
Пробач, що рідну хату не вберіг.
Довкола смерть була… стріляли «Гради»,
Шматок ракети на подвір’я падав –
Я ж не пускав нікого на поріг.
Страшна навала пирувала містом –
Повсюди ґвалт, насилля, стогін, плач.
Шукав я хліб, заритий на обійсті,
З калюжі воду пив не зовсім чисту,
Шукав я їжу – вижити, пробач…
Ні, годували люди… Хоч і зрідка
Приносили поїсти і мені.
Не раз борщу насипала сусідка,
А потім той літак з’явивсь нізвідки –
Й за мить сердешна вмерла у вогні…
Як мародери все навкруг трощили,
То злим я став… з оскалам хижака,
Щодень довкруг села росли могили…
Я ж вірив, що повернешся… чекав…
Діждався! Пес радів життю щосили –
Не вбили….
/ Світлина Love Chernihiv Чернігів./
межа
