Життя спинилось там, де місяць лютий
озвавсь ракетами, і болем, і плачем.
Де дім залишивсь, і де сон забутий,
Де кат шигає, і де кров ключем.
Життя спинилось там, де лють ожила -
Та сама лють, що вплетена у ген -
Вона любов, немов дитя повила
у синьо-жовті кольори знамен.
Життя спинилось там, де гул гармати
Не може заглушити крик душі,
де сиротою залишилась мати,
що досі гріє руки дітворі.
Вона цілує, молить, пригортає...
В малі долоньки дмухає тепло,
замислиться і вже пісень співає.
Життя зламалось - в грудях запекло.
