не муч мене, будь ласка.
мої ноги холодні як у найсміливішого мерця, та я найтепліша з мертвих.
тим не менш, я найхолодніша з живих. кіт Шредингера. я заздрю твому котику, що був з тобою коли ти жив у тої, що робила мені боляче. я заздрила і їй. тому що вони бачили тебе кожен день.
я була б найщасливішим клоуном, побачивши тебе десь в забитому кутку.
на жаль, ти ніколи не дізнаєшся про мене. бо мене просто не існує. я існую у твоїх снах інколи, коли наснюся тобі раз на рік.
ти моє марево, що виходить за рамки здорового ґлузду і я втрачаю останні краплини свого контролю, щоби не зробити собі харакірі, як чемний японський хлопчик.
я тінь від стола, за яким ти п'єш гіркий холодний чай.
я бігла все до тебе через призму зломаних ніг та колотих ран, що випадали кров'ю з мого тіла блискучими різнобарвими блисточками, які так подобаються сиротам.
не журися, калі ласка.
бо нас не існує.
ми тільки написані кимось розумним фрази, що бринять у когось в інфікованій голові.
а троянди все ще ніжно спали на мертвих снігах.
