Читай газету в кімнаті де світло
Приховує гучність фортепіанних
Клавіш, які натискає самотність
Жінки в червоному платті. Двері
Між ними — це вихід, якого насправді
Немає.
Це погляд художника досить спокійний,
Крізь вікна розчинені з літнього мороку.
Звук лиш підкреслює їхнє мовчання.
Кімната в Нью-Йорку — нічого нового,
Насправді давно, як нічого нового:
Нудьгою освітлені стіни, позбавлені
Тіней фігури, картини, загострені
Речі і гранями штучно оголені
Зовсім утратили власну привабливість,
Наче втомилися від співучасника
І від співучасті бути в підрамнику,
І говорити, освітлені втомленим
Голосом побуту та відчуження.
Втомлені навіть від кави ранкової,
Від світла та музики, один від одного,
Нудьги, і картини самої ж Хоппера.
Нічого нового! Нічого нового!
Тяглість з епохи твого Вавилону,
Персів, шумерів, та Македонії
І до династії Селевкідів, згодом
Віддавшись у руки Риму
Ти розбрелася по Новому світу
І стала кімнатою у Нью-Йорку,
Абсолютно холодною, абсолютно освітленою
Задивившись у давнє придумане дзеркало
До біса надовго, — так довго, так довго,
Що звикла не бачити власне безтіння,
Свою бездушну геометричність
Штучну подобу і холод предметів
Одітих в охру, що тягне в опівніч
Наче метеликів до аргону
Твого двоєдушника, — знову і знову.
Як тягне вітер по вулицях стоси
Газет і звуки фортепіанних
Пє’сок, симфоній, кінематографу
Фар, що вихоплює з цільного мороку
Кімнатно-культурну декоративність
Нашого світу і нашу безмовність.
29.07.2022
