Заповідні води
Домовились хлопці з одним «головою»,
Що віддячить їм за поміч рибалкою блатною.
Поладнали усі справи, відпросились у жінок,
І в суботу, по обіді, приїхали в село.
Зустрів їх сам хазяїн, вивіз за городи,
- Оце, каже, наші заповідні води.
Ну бувайте, хлопці, хай вам Фортуна сприяє,
Бо, вона, риба така, сама себе не спіймає.
Потиснули руки, питають у нього:
- Рибу усю можна брати, розміру якого?
- Беріть, яку хочете, кожен, що добуде,
Забирайте хоч усе! Усе ваше буде.
Рибалки швиденько табір розгорнули,
Човна гумового помпою надули.
Витягають із чохлів модні реманенти,
Рибацьке приладдя у асортименті.
Вудки різні, макушатник, спінінги, котушки,
Силікони і резинки, донки, закидушки.
Взяли усього по троху, буде чим ловить!
Навіть прихопили браконьєрську сіть.
А наживка, Боже правий, чого тільки нема!
І свіженький опариш й гнойовий черв’як,
Кукурудза і картопля, парений горох
(Най би такий короп клюнув, що б тягнути вдвох).
Не забули запасти всякої приманки –
Крупи різної смачної і кашів і манки.
На здобич заготовили навіть не садка,
А великого міцного кубінського мішка.
Розложили тормозки, випили по чарці,
Й заходилися собі в рибацькім азарті:
- Я такого упіймав! А я от такого!
Та ну, брешеш, я не вірю! Та спитай в любого!
За пляшечкою – пляшка, місяць виплив з хмари,
Так до ранку й просиділи, очей не стуляли.
А, як обрій над ставком почав червоніти,
Попленталися до води – рибу ловити.
Повкидали снасті, сіли, тихо як в могилі,
Голови важкі на плечах, мов пудові гирі.
Промайнуло годин шість, сонце припіка,
Ні дзвіночок не дзеленькнув, ні вудку не смика.
На жодному спінінгу не тріщить тріщотка,
Не стає у пригоді гумовая лодка.
Поплавки стоять мертво, як у молодого,
Навіть, в сітці браконьєрській немає улову.
Покрутили вони носом, щось воно не те!
Аж тут дід іде по греблі, корови пасе.
- Слухай, дядьку, ви ж місцевий. Не дійдем ми згоди.
Якісь зачаровані у вас заповідні води.
-Ну ви, хлопці, насмішили і мене і корову,
Не буде у вас тут ніякого кльову.
Тому що, дуже хитрий наший «голова»,
У ставочку цьому риби, років п’ять нема!
ID:
962204
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Гумористичний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Гумористичні й жартівливі вірші
дата надходження: 08.10.2022 08:49:50
© дата внесення змiн: 08.10.2022 08:49:50
автор: Костянтин Вишневський
Вкажіть причину вашої скарги
|
