Ну що, погрався у війну?
Вже може досить убивати?
Чи ти ще досі не збагнув,
Що вже не зможеш катувати?
Не можеш вийти на двобій,
То не лякай героїв градом,
Бо ти не чоловік - бабій,
Й не маєш честі бути братом!
Сміливий воїн не втече,
То стань до бою, стань зі страхом.
Нехай сльоза мені тече,
Та я не вб'ю за одним махом.
Душа у мене - океан,
Прозорий, чистий, ніжний-ніжний,
Нехай сховає мій жупан
Смертельний слід криваво-сніжний.
Моє плече - твоє плече,
Тікай від злого, йди за світом!
Свобода крові не спече,
Стрибай лише за волі вітром!
Тобі я ворог! Чом же ти
До мене так великодушний?
Чому не вб'єш як ми, кати,
Чому і досі добродушний?
Бо я не виріс там, де ти,
У темній і страшній безодні.
Мене на стежці у світи
Лиш Бог тримає на долоні.
У тебе в серці лиш шайтан,
І ти йому, як раб безликий,
Підносиш із людей отар
І кидаєш в котел великий.
А я родився із теплом,
У моїм серці Божа воля.
Моя Вкраїна - мій перон,
І пристань, де прилину з моря.
Я світла воїн і добра,
Не так як ти - ганьби і злості.
Служити Богу - то хвала.
Й тебе благаю, будь нам гостем!
Здійнялась буря, заревло!
І небо - з чорного на біле!
Добро завжди віджене зло!
Нести любов - найвище діло!
