Орлина елегія
⠀
Чий над світом жах розкри́ливсь тьмавий?
З шалу, чи від п'янки ці нахрапи? -
Знов орел в лет пущений двоглавий,
Кроводзьобий, геть кігтисті лапи.
⠀
Перший кумпол пне на захід очі,
Другий витріщивсь на схід багатий.
Вбивством навчені й до них охочі,
Ба́ньки про́їсно шлях бачать клятий.
⠀
Тінь його країну вщент накрила.
Сто полів бентегу колосили,
В мене ж тільки лиш рогатка - ліра,
Дар страждальницький з бігів росії.
⠀
Оживили: по́чет, охорона,
Зло здійняли сморідно й цинічно,
Як дракона знана постанова,
Кро́ві що жадав людської вічно.
⠀
Жде, пильнує - хижа параноя,
Мстить і горя скільки натворив,
Ми ж не зна́йдемо між нас героя,
На такого меч щоб заточив.
⠀
З пекла вихідець де не сідає,
На траві скрізь кров'яні пір'їни,
Та йому одне лиш досаждає,
Що - не покорити України!
⠀
Він закваску вкрай імперську має, -
В жовтих жорнах жалю не прижитись,
Над кавказьким бе́зкраєм кружляє
І шукає - чим би поживитись.
⠀
Чує кров, брудні його повадки,
Втім, шепчу протест я зла шматягам,
Цілюся у злодія з рогатки -
Як дано лиш бардам і хлоп'я́гам.
⠀
Автор Борис Чичибабин 1992
Переклад Yurii Shybynskyi
⠀
ОРИГІНАЛ
Чьи над миром крылья распростерты?
То ль безумны, то ли во хмелю вы —
снова пущен в лёт орел двумордый,
когтелапый и кровавоклювый.
И одна башка его на запад,
на восток таращится вторая, —
он убийством выкормлен и занят,
зенки вдаль прожорливо вперяя.
Тень его отечество покрыла.
Сто полей тревогу всколосили.
У меня ж всего рогатка — лира —
дар страдальный беженской России…
Оживлен охраною и свитой,
взмыл стервец, зловонный и зловещий,
как дракон из пьесы знаменитой,
вечно алча крови человечьей.
Ждет и бдит, злопамятлив и хищен,
мстлив и жирен, этакая нечисть!
Мы ж героя меж себя не сыщем,
да и вряд ли на такого меч есть.
Где ни сядет выходец из ада,
там все травы кровию кропимы,
и одна у несыти досада —
что достать не может Украины.
У него имперская закваска,
в желтых жорнах жалость не жилица,
он кружит над бездной закавказской,
жадно зырит, чем бы поживиться.
Чует кровь, черны его повадки…
Я шепчу меж тем, уж это слишком,
и в злодея целюсь из рогатки,
как дано лишь бардам да мальчишкам.
ID:
968676
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 18.12.2022 18:36:24
© дата внесення змiн: 18.12.2022 18:36:24
автор: Юрій Шибинський
Вкажіть причину вашої скарги
|
