Ти вмієш кохати, а я – вередлива,
Окрилена вітром, блукаю щаслива.
Ти вмієш чекати, а я тішусь небу,
Я хочу і можу, але все – без тебе.
Тебе ще сьогодні побачити мушу,
Нехай не надовго, а трішки відкушу
Твоєї любові, що аж пече жаром,
Ти будеш щасливий, і я – незабаром.
Не будем зірок мерехтіння чекати,
Благаю, навчи і мене так кохати,
Щоб разом рясніти бруньками і квітом,
Щоб бігали наші гарнесенькі діти.
Блукаю, плетусь манівцями додому
Під ковдру строкату – відчую утому.
Я вже зрозуміла, що ти – весь для мене
Я маю надію, що це - щось шалене.
