Палає Донбас , у зажурі Дніпро,
Плаче від горя Вкраїна.
Смутком Карпати усі затягло,
Схилилась у лузі калина.
Чорнеє море від злості штормить,
Сосни поліські ридають.
В степу чорнозем український горить ,
Подільські дуби засихають.
Згорьована мати у даль загляда
Хоче побачить там сина.
Батько старенький , мов та сновидА,
Біла від туги чуприна.
Там десь на сході вирує війна,
Гинуть вкраїнські солдати.
Ходить в зажурі дівчина сумна,
Хоче дитина до тата.
Спиніться погані і злі москалі,
Невже в вас родини не має.
Невже ви від малку жорстокі такі
І мати на вас не чекає.
Ще здавна колись ви від «батьки-царя»,
Від Леніна, Сталіна в страсі.
І знову при владі у вас сатана
І ви дуже раді тій власті.
Повстаньте прошу вас, устаньте з колін,
Вдихніть повні груди свободи.
Згадайте ,що з Київських ви поколінь,
Були ж колись «братні» народи.
Зворушливо... Війна- біда!
Коли було вигідно кремлівським пасіпакап,були братніми народами. Коли стали краще жити- заздрість мізки роз*їла...на жаль...Там всі зомбіровані....
Все буде Україна!
дякую 
