Село моє рідне,з травами,з росами,
Настали нелегкі для тебе часи,
Я не бажаю шикарного острова,
Мені вистачає твоєї краси.
Хати чепурненькі,з трикутними стріхами,
Дахи заховались в горіхову тінь,
Село моє рідне моєю є втіхою,
Тут навіть солодкий для мене полин.
Мені не потрібна дорога далека,
В які б дивосвіти вона не вела,
Мені не потрібна серед зими спека,
Мені вистачає сільського тепла.
Хати чепурненькі,з трикутними стріхами,
Дахи заховались в горіхову тінь,
Село моє рідне моєю є втіхою,
Тут навіть солодкий для мене полин.
Встаєш до зорі ,ти півнями збуджене
Завжди працьовите,скажу не гріша,
Часом болять твої руки натруджені,
Зато неймовірно щаслива душа.
Хати чепурненькі,з трикутними стріхами,
Дахи заховались в горіхову тінь,
Село моє рідне моєю є втіхою,
Тут навіть солодкий для мене полин.
Часом буває життя з негараздами,
Ні звідси,ні з відти з'являється зло,
Та люди тут дружні ,справимось разом ми,
Щоб було міцним і щасливим село.
За своє рідне село, немає нічого кращого, там навіть мухи рідні.. Я з Вами згідна.
Моє дитинство пройшло в селі, а як мені тепер його не вистачає. Миру Вам та блага на рідній землі!
