Проплакала осінь і в серце прийшла непомітно,
Встелила туманом долини, поля й понад став
Розсипала зорі… Подекуди спритно і рідко,
І місяць приткнула, щоб так не світив і мовчав.
Задумала осінь змінити Землі покривало,
Додати тепла в кольори і яскраве вбрання,
Бо клята русня тепле літо у долі украла,
А сонце не гріє, подалось з птахами «в біга».
Зітхнули тополі, бо пух не нагрів рідну землю,
Зігнулася яблунька – яблукам в кошик пора,
І тільки калина прибралась у сукню зелену
Й червоними тішиться гронами та виграва.
…Проплакала осінь та вірю: ще буде гостина
І бабине літо змахне своїм білим крилом…
Скінчиться війна і збереться у колі родина,
Згадати всіх тих, хто назавжди в світи відійшов.
