Якась жорстока, підла злюка
Понівечила бідну юку.
Кому завадила та квітка?
Уся ця справа пахне гидко!
Не пахне, а смердить огидно.
Невже комусь було завидно,
Що на горОді пишним квітом
Милує юка зір все літо?
Сиджу тепер я і сумую,
Сердешну юку не врятую.
Пропала квітка. "Добрі" люди
Понищили їй корінь люто.
Ті неочікувані гості
Так шаленіли в гніві й злості,
Що нещасливу ту рослину
Вбивали, начебто людину.
Чим виправдать злодійство? Нині
Важке життя у цій країні.
Її, беззахисну сусідку,
Чужинці нищать, наче квітку.
Країну можна розстріляти,
Залишити народ без Хати,
А потім світу "пояснити",
Як треба всім сусідам жити.
Ех, люди, дав Господь багато
Нам: розум і планету-Хату.
Але чому Небесний Гуру
Недосконалу дав натуру?
Шкода невинну квітку, люблю цвіт юки, пам'ятаю, як вона буяла на моїй дачі в Скадовську. Чув, що в латинській Америці її квіти навіть якось готують і їдять. Усього доброго!
Доки існує людство, ( а воно, як бачимо, в розвитку недосконале), доти буде зло і підлість!
Дякую за цікаві роздуми. 
