Усе те, що я маю
У розумі й душі,
На аркуш виливаю,
Коли пишу віршí.
На аркуш виливаю
Думки та почуття,
Які в собі тримаю
Я протягом життя,
Щоб ними поділитись,
Мої товариші,
Із вами, бо тіснитись
У розумі й душі
Із вечора до рання,
Із рання до темна
Думки та почування
Намучились сповна.
Вони з них вилітають,
Немов з кліток пташки,
І лагідно лягають
В віршовані рядки.
Лягають на папері,
Утілившись в віршí,
Та відчиняють двері
І розуму, й душі
Всіх тих, що їх читають,
В них входять, наче в дім,
Й дають усе, що мають,
Для того, щоб їм всім
Жилось так, як бажають
Вони на світі цім.
Для того ж бо лиш мають
Усі вони на нім
Всі скинути окови
Душевні в небуття,
І віршів настанови
Утілювать в життя.
Євген Ковальчук, 02. 08. 2020
