Ой у полі дві тополі зсохли на вітру,
Своє гілля обломили, втратили кору.
Погубив їх зелен-долі клятий буревій,
Обпалив зелене листя, мов пекельний змій.
А під ними у окопі двоє юнаків,
Ще не бачили весільних вони рушників.
Мов браточки на війноньку в один день пішли,
За свободу України життя віддали.
За яскраве мирне сонце, хмари, мов блакить.
Щоб могли ми цінувати кожну, кожну мить.
Щоб не знали наші діти, що таке війна…
Виростає на кордоні з юнаків стіна.
Ой у полі дві тополі зникли, мов туман,
Материнський розум, серце закрутив дурман.
Замість діток…дві могили прибрані в вінках,
Імена на обеліскі лишаться в віках!
19.08.2023р. Олександр Степан.
