На хвилях морських танцює вітер.
Зливаючись з любов'ю, піщаний берег
Дихає небесною блакиттю.
Кохання - як море, що виблискує на небосхилі,
У рожевих хмарах пристрасно між нами хлюпоче.
Наші душі - то береги, океану потаємних бажань.
Увійшовши в ці хвилі, ти відчуєш
Ніжність справжнього кохання,
Зливаючись у безмежному танці
На вершині хвиль почуття наші порхають, немов тії птахи.
Між берегами душ, де мрії витають,
Крізь стрімкий шлях до зірок літають.
У цьому танці на вершині - і схід, і захід сонця,
В обіймах вітру ніжність зустрічає тривожний погляд.
Нас піднімають хвилі, кожна їхня краплина - то тривога,
Що пронизує, то суть поклику, частина природнього потягу.
Почуття потаємні пробуджуються з-під покрову, з глибини
І в кожній миті відчувається любов, бездонна любов.
