Як називається той стан, коли ти знов згадав усе
Чого не можеш пам’ятати, інший час навколо
І ти не можеш все спинити, образ тебе кличе
Не розумієш, можеш як ти розірвати думок коло
І день за днем ти все частіше знову потрапляєш
В той час який лише частково можеш пригадати
Окремі спалахи в думках нагадують, що маєш
У глибині думок ти спогади які не міг би знати
І ти зовсім не той яким тебе всі бачать навкруги
Бо відчуваєш те чого ніхто не може відчувати
Тому так інколи занадто стомлений, будуєш стіни
Не можеш близько дуже в душу інших підпускати
І знов той стан, коли побачив те чого не знаєш
Ти намагаєшся згадати, розумієш знову, - марно
Частини пазла не з’єднати, пропадаєш, мариш
Провалля у думках твоїх з’являється спонтанно
Але ж так сильно хочеш зрозуміти ти свій стан
І інколи задумавшись про те, що ти побачив
Запитуєш, - І ДЕ Ж Я? - знову тільки балаган
І розібрать не можеш хто тобі які думки зазначив
У тих хто знав тебе залишились лише питання
Не зрозуміть хто ти, чому такий буваєш різний
Для всіх твій стан душі як рів, чи як провалля
А ти лиш повернувся із думок та став серйозний
І знову сам, ти на одинці, і готовий повернутись
В той час який не зможеш пояснить та повторить
І будеш раз за разом знову розриватись і зриватись
Бо ти такий який ти є, цей стан ніколи не змінить
19.10 2024 (Яресько Я.М).
