Вже чути коней, про які писав пророк.
Та людство геть не вірить у пророцтво.
Мов школярі , що ходять на урок,
Щоб у кінці отримати свідоцтво.
Завдання людства нібито прості ,
Та все одно екзамен у провалі
І підсумки в кінці такі сумні.
І за відзнаку, не дають медалі.
Вже пара коней мимо пронеслись,
Смерть і жахіття , теж були із ними.
Все повторилось, як було колись,
Та не змінило сутність у людини.
На горизонті видно чорного коня
І вершника, що міряло тримає .
Один динар - три міри ячменя,
Така ціна, хто віру поміняє.
Вже черга зрадників до вершника стоїть,
В очах безумство і блюзнірство долі.
Даремна боротьба тисячоліть
І кінь блідий уже ступа поволі.
Як зупинити нам того коня?
Нема зерна і віру проміняли.
І на полях, лише одна стерня…
Спасіння де …? Нема . Вже розібрали.
22.11.22р. Олександр Степан.
