Заблукало сонце у очах дівочих,
Місяць загубив там ясною зорю.
Зазирнути в душу через них охочих,
Заколише вітер, мовби ковилу.
Ніби синє море, очі ті безмежні,
Потонути можна, як немає сил.
Як нема любові, будьте обережні,
Бо не полетиш ти, як немає крил.
Очі правду скажуть, якщо прислухатись.
Можуть засміятись, мов конвалій дзвін.
А ще вони можуть сильно закохатись,
Полонити серце із усіх сторін.
Дуже тяжко бачить, коли очі плачуть,
Із гучним надривом падає сльоза.
Лиш кохані очі через день пробачать,
Сльози від любові зникнуть, як роса.
24.07.23р. Олександр Степан.
