|
Тік так,
Пролинув час,
Нічка лягла,
Забула чуття.
Розкинула тіні,
По закуткам,
Стало гірко,
Моїм відчуттям.
Що час дзюрчить,
І він не міняється,
Що день іде,
Чи то він пливе.
Що час іде,
А він все не брикається,
Чи не ту пластинку поставив,
Чи не в того героя граю.
Може діло в ночі,
Загубились всі ключі,
Не чутно не видно,
Кричу з вікна "Ох як же гидко".
Що забув поставить стрілку,
На радість чи на гірку,
Проспав всю теплу днину,
Занурився в цю трьох шарову кригу.
Ні слуха ні духа,
Все глибше закриваю вуха,
Що світ він відкритий,
Тільки останній ключ розбитий.
І було б не погано,
Відчути весняну зграю,
Пташок як їх політ,
Так вабив мою даму.
Було б чудово,
Не слухати гамір,
Пустих людей,
Які починають свою драму.
Було б чудово,
Вдихнути запах,
Розкішних пелюсток,
З волосся молодої кралі.
Не думати про згнившу траву,
Про чудернацький світ,
Де загинувший брат,
Тягнеть тебе до раю.
17.02.2023.
ID:
993940
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 15.09.2023 18:14:48
© дата внесення змiн: 15.09.2023 22:02:22
автор: ValentinHreshchuk
Вкажіть причину вашої скарги
|
