Відгадай хворобу 8
Десь сховав від жінки пляшку,
І здається не одну,
Став шукати, ох і тяжко!
Де поділась, не збагну?!
Кума запросив в неділю,
Він прийшов, а я питаю:
- Хто там ходить по подвір’ю?
Я вас, дядечко, не знаю!
І дружина мені каже,
Що якимсь я дивним став,
Геть забув, що вже не можу,
А до неї приставав.
Вийшов зранку в понеділок,
До сусіднього Сільпо,
А знайшовся у вівторок,
Десь за кілометрів сто.
Чудернацько й дивно всюди,
Кожен день нові знайомі,
Тільки ось чому ці люди,
Мешкають в моєму домі?
Якщо ти дожив до віку,
І рокам не знаєш ліку,
Якщо пам’ятаєш школу,
Та забув, що було вчора,
То до тебе може стиха,
Непомітно, наче лихо,
Хоч робочий ти, хоч фермер,
Завітати пан ……….
Він лежить у лазареті,
На доволі хитрім ліжку,
У якому, як в клозеті,
Під собою має дірку.
Це не дурість і не жарти,
І не вигадка для сміху,
Ця хвороба того варта,
Ця хвороба справжнє лихо.
Починається раптово,
Гостро, наче ураган,
Із проносу, одним словом,
Схожим справді на фонтан.
Нападає діарея,
Разів тридцять на добу,
І ніяка добра фея,
Не зупинить цю біду.
Навіть більше, додається,
Ще й блювота, як на зло,
Без нудоти, просто ллється,
Наче так воно було.
Хворий дуже потерпає,
Рідина зника, як пар,
Те, що з нього витікає,
Наче «рисовий відвар».
Шкіра біла і холодна,
І суха мов у гідюки,
В зморшках пальці і долоні,
Схожі так на пралі руки.
Глибоко запалі очі,
Тиск низький, тахікардія,
Чи живий буде по ночі?
Лиш на лікаря надія!
Хоч настала нова ера,
Та лютує ще ……
Потягнуло Борю знов,
Через дві недільки,
Відшукать собі любов,
На деньок чи кілька.
Душ прийняв, почистив зуби,
І в сусіднім барі,
Підчепив красуню Любу,
За бокал «Кампарі».
А коли любов минула,
Була інша «люба»,
Так життя і промайнуло,
Без дітей і шлюбу.
Ну, а потім він помітив,
В організмі зраду,
Бо його «годинник» раптом,
Став виходить з ладу.
Стрілка падає до низу,
Десь «о пів на шосту»,
І піднять її що разу,
Дуже вже не просто.
На промежину, немов,
Хтось повісив гирю,
До вбиральні знов і знов,
Човгає безсило.
Тягне тут і тягне там,
І в паху і в спині,
Ось такий от «тарарам»,
Розпочавсь віднині.
Це не зглаз і не пристріт,
Це хронічний ………
ID:
994470
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Гумористичний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Гумористичні й жартівливі вірші
дата надходження: 22.09.2023 18:24:21
© дата внесення змiн: 22.09.2023 18:24:21
автор: Костянтин Вишневський
Вкажіть причину вашої скарги
|
