Осінній лист
Осінній лист кружля над водоспадом,
Повітря розсікаючи наскрізь,
Танцює вальс, безмежно волі радий,
Забувши зовсім, що летить у низ.
А там внизу клекоче біла піна,
Вирує неприборкана вода,
На мить коротку він зблисне карміном,
І зникне назавжди, торкнувшись дна.
Малою брунькою весною народився,
Прожив життя, а потім постарів,
Прийшла пора і листопад не забарився,
Його у небо на свободу відпустив.
А там у небі так до сонця близько!
Але тяжіння не дає злетіти ввись,
Сідають на листочок кришталеві бризки,
І він в безодні клекіт падає кудись.
Вальсують поруч з ним його брати і сестри,
Червоні, жовті і багряні наче кров,
Під музику незримого оркестру,
Зближаються і відлітають знов.
А там ще мить і увібравши сирість,
Станцюють пари прощавальне «па»,
І склавши крила він віддасть себе на милість,
Пірнаючи під воду з усіма.
