Пам'яті Тризубого Стаса
Мені огидна лірика естрадна
Така і недолуга й недоладна.
В той час, як Україна ледь жива –
Історія ця зовсім не нова.
Знущався з пісеньок таких не раз,
В свій час іще, великий наш Тарас.
Казав – немов епоху бачив нашу –
Співайте "про Матрьошу і Парашу".
А ми такі ліричні і дурні
Співаєм знову й знов оті пісні.
(Прославимо й "героїв України",
Що добре поживились із руїни.)
Не час ліричні соплі розпускати! –
Про мамину черешенку співати,
Не час! – кажу я вам,– зовсім не час! –
Нехай співає нам Тризубий Стас,
Не про черешенку, не про калину, –
Хай жовчу поливає Україну,
Хай сміхом виліковує сліпих,
Хай всім пече той саркастичний сміх!
І, може, знайдемо сокиру ми,
Що десь лежала "в Бога за дверьми"
І, може, станем ми людьми колись,
Щоби Тарас наш нами не журивсь.
Співай же, друже Стас, не замовкай,
Співай! - на всю Україну співай!
31. 03. 2007р.
Автор : Стряпан Миколай Петрович
