Мріями плекала я життєвий сад,
Нотами ставали у музичний лад,
А життя казало: «Є на все свій час,
Стиглими плодами зійдуть на Парнас.
Хай ще визрівають в серденьку твоїм,
Світлом наливай їх, росами пої».
Пророста любов’ю їхній весноквіт,
Я щодня літаю з мріями в політ.
Грають мрії, грають в серденьку моїм,
Носить їх на крилах неба херувим,
По одній спускаються в мій життєвий сад,
На землі збуваються – їх уже каскад.
Мрії випускаю у рядки віршів,
Чую я поезії неповторний спів,
Бо акорд мажорний у мого життя,
А мінорні ноти – геть у небуття.
У саду любові хочу вічно жить,
І життя натхненно буду я любить.
У житті моєму стільки є любові,
Бути вічно з нею хочу я у змові,
Щоб удвох, як завше, по стежині йти,
Перлами любові жити і цвісти,
Доглядати буду свій життєвий сад,
У життя мойого стільки ще принад.
