Я хочу жити, жити хочу, мамо.
Невже родила ти мене для мук.
Невже хотіла ти. щоб в цьому пеклі и зраді.
Прииняв я щастя із рідненьких рук.
Хотіли ми як люди жити краще
кували мрію. гартували силу
І навіть не подумали, що брат міи
Мені ножа по- звірськи встромить в спину
Підкрався тихо, підло як іуда
На небо чорне вороння зігнав
Що и світ здригнувся від вогню і диму
А я від жаху болю не кричав
Я випрямився, став іще сильнішим,
А брат все навіснів і шаленів
Спалив все вщент , хотів забрати и душу
В агонії безсилля - онімів.
Вставате браття, пвднімаите зброю.
Ваш ворог у кремлі сидить.
І схрещує народи між собою
Пора на нього вістря нагострить
Щоби ніколи ми не проклинали
Своїх сестер, братів і матерів
І щоб сини батьків не покидали
для цього ми гартуємось в борні
І голос міи почули всі народи,
Я став володарем усіх сердець.
І ми ідем вперед через незгоди
І покладемо ці віині кінець
Дуже цінні останні рядки вірша! Хай збудеться це якнайшвидше!
