Коли вона закінчиться – війна,
Радітиму від того, що вдалося
Нам вижити, хоч впала сивина
На душі, думи, очі і волосся...
Ридатиму, щоб виплакати все,
Що брилами лежить в зважнілих грудях –
Хай виллється і хмарами несе
Туди, де вже людей нема у людях...
П'янітиму від щастя і вина...
І дай мені, мій Боже, не зомліти,
Коли почую кількість й імена...
А далі... Закарбую... Й буду жити...
