Як покидається світанок,
І зарум’яниться небес блакить,
Торкне промінчиком неждано
Волоссячко зеленої трави.
Дрімає ще в обіймах ночі
Вона під невагомим вітерцем,
Та раптом теплий сонця промінь
Сну чарівного й згадку рознесе.
Яка гармонія у всьому
Й довершена мелодія в тобі!
Хитаєшся на вітрі просто
І ковдрою встеляєшся до ніг.
Народжена ти із любові
Творця до світу видимих щедрот.
Простісінька трава шовкова,
А скільки вимальовуєш красот!
12.02.2023
