Яка це неймовірна розкіш — у будь-яку хвилину
мати можливість обійняти кохану людину...
Сесілія Ахерн
Найдовший міст через широку річку
долаємо з тобою неквапливо.
На перетин грайливому потічку,
де хлюпаються місяць і Ярило.
Надійний міст, а серцю неспокійно:
сторонній берег — невідомий досвід.
Ще рік, ще день, ще крок, аби повільно
і неодмінно-неодмінно — поспіль.
Ось, подивись, пливе порожній човник,
загорнений у попелясту димку.
Живий малюнок — фантазер і змовник
без весел, із лілеями в обнімку.
Куди ти? Ой загубишся, ловкаче,
плин течії назад не повертає.
Мо' за тобою де вербичка плаче?
Самотній птах їй сльози витирає.
Здійметься враз і ген її шукати,
бо ті жалі пташине серце крають...
Не всі шляхи, прокладені від хати,
з усіх сторін до неї повертають.
Любов всесильна — землю обертає,
мережить на долонях різні долі.
Двох на мосту життєвому тримає,
аби ще пораділи сивочолі.
Таня СВІТЛА
Квітень 2024 року
