Кричу до неба, тебе гукаю:
Немає друже на небі раю.
Був рай удома, де мама й тато,
Сім'я щаслива хоч не багата.
Маленькі діти дорослі стали,
Батьки старіли, а ми зростали.
Мій рідний брате, мій побратиме,
Хто в невідомість тебе вестиме?
Та ти не бійся, душа все знає,
І те, що пекла там теж немає.
В боях ми пекло пройшли з тобою,
Де кров лилася навкруг рікою.
Де плач і стогін, де крик від болю,
Де сіяв ворог вогонь по полю.
І ми з тобою в вогні горіли,
Втрачали друзів, ламали крила...
Тепер спочинеш, там спокій вічний.
Твій світ назавжди став потойбічний.
Я знов, мій друже, візьмусь до зброї,
Бо не вмирають тепер герої.
Бо зуб за зуба, за око - око.
За тебе друже помщусь жорстоко.
