Іскрами ряхтить сліпучий іній.
Вітер втих.
Так затишно навкруг.
Любо йти в казковім мерехтінні,
берегти тепло коханих рук.
Деревця оздоблені красиво,
ніби наречені у фаті.
Дивимось захоплено на диво,
підкотилась хвиля почуттів.
Враз хитнулась гілка ненароком,
вниз летять мільйони голочок.
То горобчики кричать.
Наскоком
обтрусили дерева бочок.
Сніг іскриться білим-білим скерцо…
Ти примружився, мов щось утнув.
Від кохання заспівало серце,
зачепивши давніх літ струну.
Залетіла молодість, як вихор.
Ми за руки змовницьки взялись,
впали у замет з веселим сміхом,
в поцілунку ніжному злились.
дякую
