Сходила бабця до крамниці.
("Ой, краще б я там не була.
Але на Пасху, як годиться,
Потрібні яйця.") Узяла
Бабуся яйця. На полиці
На них одна ціна була,
Але на касі молодиця
Ціні тій віри не дала.
В бабусі пенсія маленька.
Смачного не куштує рот.
Не втрималася тут старенька.
В душі прокинувсь Дон Кіхот.
Розпочалася з вітряками
У бабці не на жарт війна.
Мудріють, бач, не всі з роками.
Далася їй ота ціна!
На смерть стояли продавчині,
Коритись не хотіли, ні.
Подумала старенька:"Свині.
Та хай їй грець, отій ціні!"
Яку бабусі дам пораду?
В крамниці совість не шукай.
Нам Котляревський мовив правду:
"На крадіїв не нарікай."
PS. Перепрошую за те, що неточно передала думку І.П.Котляревського:"У нас хоть трохи хто тямущий,
Уміє жить по правді сущій,
То той, хоть з батька, то здере."
. (Енеїда)
Еге ж. Це я про себе, вчорашню. Підловила продавчинь на тому, що на полицях одна ціна на товар, а комп"ютер на касі дає іншу, при чому вищу. Сьогодні я вже б ні з ким не воювала. Нерви не витримають.
Так, дякую за коментар. Втішає лиш те, що в благополучних Штатах яйця теж золоті, бо там зараз трампець. Хоча це не смішно. Але бачили їхні очі, що купували, тобто, за кого голосували, то тепер нехай купують золоті яйці.
Якщо продавчиня посміхається, то вона не тільки обважила, а ще й обрахувала... Життєвий твір! 
