Яка краса! Осіння благодать
І сонця промінь теплий, ніби руки.
Осінній сум... Мелодія розлуки
Прийшла когось сьогодні сповідать.
І сіла тихо на краєчку лавки,
Луза насіння, хмари розкида.
Без неї не настане Коляда
І вечір мрій сполоханої мавки.
Вона початок й відлік ще з нуля,
Усмішка добра з неї починалась.
Її руками у косу впліталась
Шовкова стрічка. Стогін журавля
У ній навік і сльози непролиті,
Найперша муза тих безжурних літ,
Коли осінній неймовірний світ
Мені відкрився. Щастя – їй служити!
06:15 4.11.2005
