-1-
Косів, то з санскриту – місто Сонця.
У Покутсько-Буковинських Карпатах родилося.
Із гори «Михалки» видно весь Гуцульський край.
Тут колиска всього людства, тут створив Бог справжній рай.
Косів, то з санскриту – місто Сонця.
Вниз «Над Гуком» швидко в'ється і шепоче «Рибниця».
Що спада з високих гір і є витвором Богів,
Якщо їм не догоджати – вона вийде з берегів.
Приспів:
А як Гуцул дуне, дуне у трембіту,
То полетить по світу
Його молитва щира до Богів.
Сонечко почує –
Проміння подарує.
Його в цимбали замість струн натягне він.
А як Гуцул вдарить, вдарить у цимбали,
То полетять за хмари
Його пісні, аж в «Нави» й «Прави» світ.
Він свій край кохає,
І про нього дбає.
Він береже традицію і поважа свій Рід.
-2-
Косів, то з санскриту – місто Сонця.
Як вдихнеш ковток повітря – голова закрутиться.
Вип'єш води з джерельця – зникнуть зморшки із лиця.
Хворий – то одужаєш, а старий – омолодишся.
Косів, то з санскриту – місто Сонця.
Випромінює тепло кожна його вулиця.
Люд тут доброзичливий, має Бога у душі.
Вихований, ввічливий і має руки золоті.
-3-
Косів, то з санскриту – місто Сонця.
Сувенірним промислом, «ліжниками» славиться.
Ліс тут щедрий на врожай, лиш до нього завітай –
Грибів білих, ягід чорних повний кошик назбирай.
Косів, то з санскриту – місто Сонця.
Видно шир Карпатських гір із мого віконця.
Озираюсь навкруги – множу радість у душі:
Десь лунає гул трембіти і весільнії пісні.
Походження назви міста: «Історія Гуцульщини» – Микола Домашевський.
Гора «Михалка» – гірська перлина Покутсько-Буковинських Карпат поблизу м. Косова.
Річка «Рибниця» – спадає з гір, утворюючи водоспад «Гук». Тече містом.
Вулиця «Над Гуком» – простягається паралельно річці «Рибниці».
«Нава» – світ Предків.
«Права» – світ Богів.
«Ліжник» – ковдра з овечої вовни
Івано-Франківська обл.,
м. Косів,
вул. Над Гуком, 15а.
ЛОК «Карпатські Зорі»
15–25 червня 2005 року.
(Аудіо файл, прикріплений до даного твору, являється музичною композицією, створеною мною)