Нема спасіння
Від нечистого сумління.
Хоча...-Ще може
Душевне каяття поможе.
А в результаті що?
Як зарахується воно?
Тоді насамперед важливо
Не повторяти тих помилок,
Що звуться слабкістю
І завжди шкодять досконалості.
А вже без неї страх як важко,
Та сподіватись щастя марно.
І повстає одне питання,
На повний зріст,моє горлання,
Які шляхи реальні,
Як завершити їх досконально?
І це не просто скаже кожний,
Виною всьому потяг кровний,
Який бува сильнішим за коріння.-
І я не сперичаюсь зтого горя,
Лише спитати хочу я одне,
Сидіти в темряві нам легше всім,невже?
Чи може все-таки нам з попелу повстати?!
Своє коріння мужньо обрубати...
Й від плоду мудро відректися,
Щоб накінець до щастя вже дістатись,
Щоби нарешті щастя досягти,
Яке не терпить особистого єства
І повсякчас від нього утікає.
Тому вже твердо вголос об'являю:
"В обличчя злому світу рукавичку я кидаю".
Та що там - це минуле - я його перемагаю.
І всіх чинити так вмовляю,
Щоб жити на землі,мов у раю.
І вже не так важливо буде,знаю,
Як скаже кожний,душу слізьми жалю умиваю,
Бо світло неминуче зло перемагає.
