Скажіть чому, коли зло відкриває обличчя,
Скалить зуби, проливає кров,
Йому вірять, коряться, хоч бачать,
Правдиво осипають тисячами промов?
Чому коли мати ховає малу дитину,
Їй в гріб сміються, кажуть, що жива,
Коли, доїдаючи останню хлібину,
Радіють, хоч знають про останні жнива?
Чому історію вогнем голодомору оповиту,
Змішують з брудом та болотом свідомо,
У майбутнє лізуть стрімко, соковито
Облизуючи рани, й гнучи спини покірно?
Чому людина так боїться правди?
Чому з відкритими очима спить?
Чому життя у нас втрачає стрімко силу?
Чому….у мене серце так болить?
Оценка поэта: 5 Для мене це сильно болюча тема... Я колись збирала відомості у старожилів. Прежите не може бути забуте. Якщо цікаво, можеш прочитати мій вірш "Не пам'ятають люди тієї весни"(можливо сподобається)
Ярослав Клочник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оценка поэта: 5 Да, это крик души. Но ответ есть у человечества: если мы будем добры, будем любить ближнего, принимать чужую боль - будет меньше вопросов "почему в мире плохо?" Если бы мы могли осознать- к чему приведет зло этого мира...Нашли бы ответ
Ярослав Клочник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нажаль ьакого ніколи не буде....але , як то кажуть, надія помирає останньою....
Оценка поэта: 5 Я в захопленні... у мене аж сльози на обличчі з'явилися... дуже проникливо написано..
І еа будь на це ваше питанні"чому?".. знає відповідь лише сам Бог...
Ярослав Клочник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я вважаю, що кожна людина для себе давно вже дала відповідь на це запитання...