Це струни мого серця,а не каяття
Бо каятися я немаю в чому,
Так просто закрутило це життя,
Яке змінити я,на жаль,неможу.
А я живу,чи намагаюсь жити,
Занадто пізно в цьому зізнаюсь,
Не в силах долю щастя попросити,
Вона його вже віддала комусь.
Не зміню я уже своє майбутнє,
Воно заклалось ще із малих літ,
А думала,що наміри могутні,
Коли сама складала свою путь.
Я не пройду її,вона мені важка,
Такий тягар боюсь на себе брати,
І зізнаюсь,бо була неправа,
Та ні,мовчу,вже пізно щось казати...
