|
Вже котрий день поспіль Він стояв на одній з вулиць міста і перебирав з лапки на лапку від лютого холоду. Він жебракував, піднімаючи то одну, то другу лапу не тому, що любив цим займатися, а тому, що Життя навчило Його бути артистом. Бути – щоб виживати. Чорні, мокрі від сліз, оченята дивилися на перехожих з душевною надією, що хтось таки зглянеться над бідолашним песиком і поділиться з ним ласим шматочком зі своєї торбини. А якщо поталанить, забере до своєї теплої оселі.
„Я чув, у вас кажуть, що світ не без добрих людей. То чому ж такі люди не трапляються на моєму шляху..?”
„Пані, а може ви візьмете мене до себе! Обіцяю, що буду вірно та віддано служити вам!”
Але ніхто не відкликається... Ніхто не розуміє, чи то пак не хоче розуміти, що відбувається, адже завтра, якщо не допомогти, на світі може не стати ще одного з друзів наших менших...
Надія, що знайдуться ті, хто готовий за власний кошт прихистити, нагодувати, обігріти знедолених тварин не згасає навіть у моменти найбільшого розпачу...
Дні йшли. Голод щораз все дужче та дужче нагадував про себе. А Він так і стояв на вулиці... Морози ставали лютіші. Температура опускалася від десяти до двадцяти п’яти градусів. Хто в такий мороз може вижити на холоді та без теплого даху над головою? А Він живе, бореться зі всіх сил, змагається, як то кажуть, зі стихією не на життя, а на смерть... І хтозна, можливо завтра йому поталанить...
І Він не один у полі воїн... Є безліч таких же знедолених тварин, які, прокидаючись десь у підвалі чи на смітнику, кажуть собі: „Ось настав новий день, він принесе мені нову радість, тепло і їжу”. І як хочеться плакати, коли день пройшов, а ти мусиш повертатися знову на рідне „собаче” місце.
Зігнувши спину та ледь перебираючи крижаними лапами, - дошкандибав. Ліг на ліжко, вимощене із папірців. Попрохав (сам не знаючи кого) сили для боротьби. Головне – прокинутися, не замерзнути вночі. Адже так хочеться вдихнути ще хоч раз весняного повітря, наскрізь пронизаного запахом життя, відчути ніжність та тепло променів літнього сонця.
Та не у всіх мрії збуваються. Не всі прокидаються... Іноді вони вирушають у невідомий світ. Можливо, там їхні мрії здійсняться, там вони знайдуть довгоочікуваний притулок...
ID:
151216
Рубрика: Проза
дата надходження: 21.10.2009 09:18:53
© дата внесення змiн: 21.10.2009 09:18:53
автор: Юка Хопс
Вкажіть причину вашої скарги
|
