Ти свій буквар удень гортала,
(Тобі було неповних шість!..)
Умліла мати, ледь не впала,
Коли прийшла недобра вість!..
Це все на Перше Травня сталось:
На шахті свято – аж гуло...
Обвал – і... Смерті все дісталось...
Не свято – море сліз було!
Лице твоє, як цвях, скривилось, –
Мале серденько чуло страх.
Сиріток троє вас лишилось,
І кожен, мов безкрилий птах.
Бо тата, татечка немає...
Дитя не тямить в чому суть,
(Блаженний той, хто ще не знає:
Навіщо в дім труну несуть!)...
Тепер ти мати і бабуся,
Твій чоловік і зять, і брат –
Всі шахтарі!.. Не помилюся,
Коли скажу: –«Живи без втрат!»
.
