Між вечорами з зорями
Й світанками прозорими
Життя бурхливо шелестить літа.
Між зустрічами щирими
Й прощаннями тужливими
Мого буття являється мета.
Ця мить, весною вквітчана
Й морозами пригнічена,
У моїм серці ніжно трепетить.
І зветься вона долею
Між тундрою суворою
І буйним цвітом спраглих верховіть.
Отак живу я мукою
Любовю і розлукою
Ділю життя й літа свої навпіл.
Сплю вічним хвилюванням я
Між зустріччю й прощаннями
І просипаюсь від початих діл.
А доля не міняється,
Лиш приторно всміхається
Й кида у нових сподівань політ.
Міняю літа з зимами
І мрію, що щасливими
Будуть майбутні весни моїх літ.
травень 1991р.
п.Ямбург. Тюмень. Росія
В арифметике любви один плюс один равно все, а два минус один равно ничто.1991 год давно прошел - надеюсь, что сбылись Ваши мечты:
"І мрію, що щасливими
Будуть майбутні весни моїх літ"
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, з арифметикою все гаразд, але розлука з домом, з дітьми, тепер вже і з онуками все ж не втихомирює душу, а слідуючи вашій логіці перемножає тугу на 2. Дякую!
Ген, ще коли ви мріяли про свої щасливі зими та весли (1991р).. Най так і буде завжди..зими і весни - наповнені щастям, любов"ю та добробутом.. Вірш дуже гарний..
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00