Не хлiбом єдиним... Далеко не хлiбом єдиним
Живем в повсякденнi - в багатствi, а чи без гроша,
Бо тим вiдрiзняємось ми вiд простої тварини,
Що крiм стравохода живе в нашiм тiлi душа.
Є скептикiв досить. В словах i думках їх - зневага,
Та все ж наступає хоч раз у життi така мить,
Що "правильних" слiв вiдлетить гамiрлива ватага
I щось невловиме в свiдомостi враз защемить.
Десь вченi мужi щось доводять iз супервагою,
Над тiлом чатуючи мить переходу межi...
А слово розважливе, вчасно почуте тобою,
Скидає тягар i так легко стає на душi.
Та слово й поранити душу невидиму може -
I болем тодi вiдiзветься i криком вона.
Дай Бог не дiждати, що зло над добром переможе,
Бо значення втратить - чия в тому буде вина.
Шукаймо поживу не лише для грiшного тiла,
Черпаймо духовне, добром наповняймо буття,
Щоб наша душа нам до скону вiка́ не болiла -
Не хлiбом єдиним наповнюймо наше життя!
Чудовий вірш... та тільки я не згоден з першим рядком - у тварин так само, як і у нас (у людей) є душа...
Salvador відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сперечатися не буду, зважаючи на те, що тварини одухотворені (одушевленные) особи... Просто, коли то писалося, малась на увазі "худоба бездушна" - може й загрубо, тому і вийшли тварини...
Дякую за відгук!
З чого я щиро тішуся!!! 
