Давній Львів мене покличе
За легендами у сни.
Я тобі любов позичу,
Але завтра поверни.
Я віддам тобі всі мрії,
Сповідання, почуття.
Я віддам тобі надію,
Й інші прояви життя.
Я віддам тобі світанки,
І рожевий цвіт небес.
Ну, а завтра в сьомій ранку
Я віддам тобі себе.
Я віддам тобі свободу,
І всі щирі відчуття.
Я від заходу до сходу
Перейду твоє життя.
Я віддам тобі свій голос,
Все життя буду німа.
Розмкну холодне коло,
Де давно тепла нема.
Я віддам усе, що маю,
І забуду образ твій.
В мене крила є, що сяють.
Не віддам я їх. Не мрій!
2007
те що твір гарний не викликає сумніву... а якщо ще поглянути на дату написання... в такому віці писати такі вірші... тут тільки один висновок - це ДАР!
Юлька_Гриценко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так-так, 17 літ мені було...але хіба зараз дуже більше...дар чи не дар, але щодня народжую 2-3 вірші.... як діти вони мені...