«Що таке віра?» - діда запитав,
Складали сіно ми на косовиці.
Дідусьо мій спочатку промовчав,
Задумавсь і погладив, чось, копицю:
«О, хлопче, віра - то святе!
То те, що світом і людьми керує!
Без віри - то людина пропаде
І весь свій вік, усе життя змарнує,
Бо лиш приходим ми в цей грішний світ,
Лишень рождаємось - як вірити судилось,
Що завтра сонце стане в цій порі,
Що дощик впаде, як земля зпостилась.
що пташка заспіває на вікні,
Що зацвіте троянда на подвір*ї,
Що всі страхи будуть лише у сні,
Що сніг зійде весною на узгір*ї.
Людина лише вірою й живе
І в день наступний, і в своє майбутнє
Ця віра їй добитися зове
Й зробити щось у своїм житті путнє.
То віра у батьківськую любов,
То віра у святі Закони Божі,
Вона бурлить у тобі, наче кров,
Підкаже, що робити, хлопче, гоже.
Найбільше віра, внучку, ожива,
Коли ти сам її в душі тримаєш,
Коли усякі новії діла
Із вірою, що скінчиш, починаєш.
Отож, онучку, незважай на страх
І не дивись на всякі перешкоди,
Спитай у серця свого попервах,
Бо серденько - то дзвін твого народу!
Воно підкаже, що робити слід
І як в собі ту віру укріпити,
А з вірою і сам гірчак - то мід,
І нізашо тебе вже не скорити!»
Яка прозорість, простота, ясність у словах і думках! Оце сюди усіх наших поетів-"богошукачів", що вишукують якогось свого ексклюзивного бога (такого, з малої літери) і ще й молодих уловлюють в тенета свого "богошукання". А насправді - що Його шукати? Він нікуди не ховається!
Дуже гарний "Дід" у Вас. А це - його найкращий урок. Я потягала у вибране. Віддам хрещеній доні, вона в мене магістрантка і в школі українську філологію викладає, хай читає діткам.
і для мене велика честь це читати й коментувати безпосередньо.
З Вашого дозволу обираю в "обрані", сподіваюсь, що ще кращі будуть Вами створені.Дякую!Натхнення! 
